Застосування міжнародного права до російського вторгнення в Україну

Російське вторгнення в Україну порушує міжнародне право та викликає серйозні питання щодо захисту прав людини, в тому числі міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права. Декілька аспектів відносин міжнародного права до цієї ситуації включають:

1.Міжнародне гуманітарне право: російське вторгнення в Україну порушує принципи міжнародного гуманітарного права, зокрема, щодо захисту цивільних осіб в умовах конфлікту, заборони незаконного вторгнення, а також обов'язків сторін конфлікту забезпечувати доступ до гуманітарної допомоги та медичного обслуговування.

Міжнародне гуманітарне право (МГП) - це галузь міжнародного права, яка ставить за мету забезпечити захист прав людини, що перебуває в умовах конфлікту і врегулювати збройні конфлікти. Його цілі полягають у послабленні страждань людей, що потерпають від конфліктів, зменшенні числа цивільних жертв, захисті лікарів і медичних закладів, допомога в забезпеченні гуманітарної допомоги населенню в разі конфлікту.

Основні принципи МГП включають заборону на примусове переміщення населення, особливий захист для жінок, дітей, медсестер, лікарів, не залучення цивільного населення до військових дій, доступ до гуманітарної допомоги, розповсюдження пропаганди мирного вирішення конфлікту. Головними документами МГП є Женевські конвенції 1949 року і доповнення до них (протоколи), які містять правила стосовно поводження з учасниками збройних конфліктів. Крім того, до складу МГП входить і велика кількість інших міжнародних документів, таких як Статут Міжнародного кримінального суду, які заповнюють прогалини в нормах МГП і розширюють його діапазон застосування.

2.Міжнародне кримінальне право: просування звинувачення за можливі порушення міжнародного права внаслідок російського вторгнення може бути здійснено через механізми міжнародного кримінального права, такі як Міжнародний кримінальний суд (МКС). Це організація, що розглядає випадки серйозних порушень міжнародної гуманітарної та кримінальної природи.

Міжнародне кримінальне право (МКП) - це галузь міжнародного права, яка ставить за мету запобігання та покарання найбільш серйозних злочинів, які мають міжнародний  характер, таких як військові злочини, злочини проти людяності, національних вбивств, геноциду та агресії.

МКП включає правові норми, за якими винні особи підлягають кримінальній відповідальності за скоєння злочинів, які загрожують міжнародній безпеці та миру. Принциповою характеристикою МКП є те, що він здійснює судову юрисдикцію за межами держави та дозволяє покарання за злочини незалежно від місця скоєння та національності злочинця.

Український уряд кваліфікує дії Росії як пряму агресію та закликає все міжнародне співтовариство визнати факт агресії. Дійсно, в ситуації де сторонами конфлікту є російська федерація та Україна, то тут неминуча кваліфікація як міжнародний збройний конфлікт, де росія обстрілює нашу територію за допомогою своїх збройних сил та здійснити «загальний» або «опосередкований» контроль над антиукраїнськими збройними формуваннями.

На ці взаємодії поширюється право міжнародних збройних конфліктів. Споконвіку у воєн були правила. Але лише у 1864 році вони вперше були записані на папері. Перша Женевська конвенція стала документом, з якого розпочалася історія міжнародного гуманітарного права (МГП), що обмежує жорстокість війни. Ведення війни - явище, що постійно змінюється, і, відповідно, міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право необхідно постійно адаптувати, щоб запобігти пробілам у захисті, який вони забезпечують [8]. Зміни у праві випливають, головним чином, із практики різних органів, які здійснюють контроль за правильним функціонуванням системи. Термін «війна» і «воюючі сторони» були закріплені в Гаазькій конвенції 1907 року.

В другій половині ХХ століття відбувається відмова від поняття «війна» в його первісному розумінні. Замість терміну «війна» починають використовувати термін «збройний конфлікт». Відповідно до визначення, запропонованого Міжнародним комітетом Червоного хреста, збройний конфлікт – це збройне протистояння, що відбувається між державами, або тривале збройне протистояння між урядовою владою та організованими збройними угрупуваннями, або ж лише між організованими збройними угрупуваннями.

Головними документами МКП є статут Міжнародного кримінального суду (МКС), який був створений в 2002 році та має судову юрисдикцію для слідства та притягнення до відповідальності по злочинах проти людства, військових злочинів, злочинів агресії та геноциду, а також ряд інших міжнародних конвенцій та протоколів, які розширюють діапазон його дій. Крім цього, МКП має також національний рівень застосування, коли держави включають норми МКП у свої національні закони та здійснюють судову юрисдикцію на внутрішньому рівні.

Слід зазначити, що ст. 38 Статутом Міжнародного суду ООН встановлено перелік тих джерел міжнародного права, які застосовуються судом при розгляді справ. Це міжнародні договори (загальні і спеціальні), міжнародні звичаї, загальні принципи, які визнані цивілізованими націями, судові прецеденти і доктрини. Норми міжнародного права, що регламентують ведення військових дій, було кодифіковано в двох Гаазьких конвенціях світу в 1899 і 1907 рр. Ці норми в міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Гааги». У 1949 р. в Женеві було прийнято чотири конвенції про захист жертв війни. Норми цих конвенцій, а також двох додаткових протоколів до них 1977 р. у міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Женеви».

Застосування міжнародного права до російського вторгнення в Україну вимагає встановлення відповідальності за порушення прав людини та міжнародне право. Усі держави та інші сторони у збройних конфліктах зобов'язані за будь-яких обставин дотримуватися МГП та забезпечувати його дотримання. Вони повинні використовувати свій вплив для запобігання та припинення порушень  МГП та не допускати таких порушень з боку інших учасників конфлікту. За останні десятиліття збройні конфлікти забрали мільйони життів мирного населення. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини стали поширеною практикою у багатьох збройних конфліктах. За певних умов деякі з цих порушень можуть також кваліфікуватися як геноцид, військові злочини або злочини проти людяності.

Протягом останніх двох десятиліть уряди, опозиційні групи, політики, дипломати, активісти, протестувальники та журналісти посилалися на міжнародне гуманітарне право та права людини у зв’язку зі збройними конфліктами. Ці типи прав регулярно згадуються в резолюціях Ради Безпеки ООН, дебатах Ради ООН з прав людини, політичних виступах опозиційних рухів та доповідях неурядових організацій (НУО), у рамках підготовки військовослужбовців та під час дипломатичних переговорів.

Якщо раніше під час війни між державами застосовувалося лише міжнародне гуманітарне право (МГП), а міжнародне право прав людини (МППЛ) – ні, адже воно створювалося здебільшого для захисту людей у мирний час, то сьогодні відбувається все більше взаємопроникнення МГП і МППЛ. Норми останнього все частіше застосовуються під час збройних конфліктів, а регіональні суди з прав людини все більше звертаються до правил ведення збройних конфліктів при оцінці того, чи мало місце порушення норм МППЛ.

Громадянські особи – основні жертви порушень міжнародного гуманітарного права у конфліктах. Сучасні конфлікти ускладнюють дотримання міжнародного гуманітарного права в багатьох сферах, включаючи сучасні технології та класифікацію конфліктів. Ми повинні зрозуміти та усунути ці труднощі, щоб МГП зберегло свою захисну функцію. Усі держави та інші сторони у збройних конфліктах зобов'язані за будь-яких обставин дотримуватися МГП та забезпечувати його дотримання.

Вони повинні використовувати свій вплив для запобігання та припинення порушень міжнародного гуманітарного права та запобігання таким порушенням іншими сторонами конфлікту.