Спадкування: Правові питання спадкування в умовах збройного конфлікту

Умови збройного конфлікту можуть створити складність у правовому регулюванні спадкування. Ось деякі основні правові питання, які можуть виникнути в таких обставинах:

Доступ до інформації та реєстраційних документів: у зоні конфлікту може бути ускладнений доступ до реєстраційних документів, які необхідні для визначення прав спадкоємців та майна. Це може ускладнити процес спадкування та розподілу майна.

Загибель особи без визначення місця смерті: умови збройного конфлікту можуть призвести до ситуації, коли особа загинула, але її місце смерті або тіло не знайдені. Це може ускладнити процес визначення факту смерті та прав спадкоємців.

Відсутність волевиявлення: збройний конфлікт може призвести до ситуації, коли особа померла без заповіту або інших документів щодо розпорядження своїм майном. У таких випадках спадкування може відбуватися відповідно до закону, що може викликати додаткові питання та суперечності.

Порушення прав на спадщину: умови збройного конфлікту можуть призвести до порушень прав на спадщину через насильство, примусове виселення або інші дії. Це може вимагати захисту прав спадкоємців та відновлення їхніх прав за допомогою судових чи інших процедур.

Повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, завжди вносить зміни в усі сфери нашого життя. Із початку запровадження в Україні воєнного стану спадкові відносини зазнали значних змін. Було прийнято ряд підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» та наказ Міністерства юстиції України від 11.03.2022 № 1118/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату». Зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, внесені пізніше наказом Мін’юсту від 07.11.2022 № 4990/5, стосуються відмови у вчиненні нотаріальних дій підсанкційним особам відповідно до вимог Закону України № 361-ІХ від 06.12.2019. Наказом Мін’юсту від 18.08.2023 № 2985/5 до зазначеного Порядку введено або подано в новій редакції окремі нормативні положення, зумовлені наступними змінами у законах. Зокрема у п. 1.12 наказу відповідно до ч. 1 ст. 1221 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів . Відтак і заведення спадкової справи здійснюється на підставі подання першої заяви нотаріусу.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Можуть бути спадкоємцями і юридичні особи за наявності відповідного заповіту. За умови наявності відумерлої спадщини власником майна стає відповідна територіальна громада. В умовах воєнного стану питання відумерлої спадщини актуалізувалося. Це насамперед стосується території ведення бойових дій, де загинули мирні жителі, у яких не лишилося спадкоємців, але наявне певне майно. У ряді випадків територіальна громада отримує спадкове майно, визнане відумерлою спадщиною, з боргами і зобов’язана їх погасити. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від прийняття спадщини на користь іншого, крім випадків, коли відбувається зміна черговості одержання права на спадкування. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Таким чином, прийняття спадщини є юридичною дією, а саме правочином, вчиненим спадкоємцем односторонньо, якою він виражає свою згоду або ж незгоду на отримання спадщини.

Однак, в умовах тривалого воєнного стану постає питання, як прийняти спадщину військовослужбовцю, який постійно знаходиться у зоні бойових дій, оскільки заяву про прийняття спадщини він має подати особисто (ч. 2 ст. 1269 ЦК України). А для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Іноді цей строк скорочується до трьох місяців, якщо виникнення права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями. З іншого боку учаснику бойових дій проблемно і відкликати подану заяву про прийняття спадщини.

Невирішене і питання реалізації права на спадщину особами, які знаходяться у полоні ворога, засуджені в РФ на тривалі терміни ув’язнення або місце перебування яких невідоме. Видається, що норми ЦК України не гарантують належної реалізації ними права на спадщину за умов воєнного конфлікту з РФ. Застосування норм ч. 2 ст. 46 ЦК України стосовно особи, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, ч. 3 ст. 46 ЦК України щодо оголошення особи померлою можуть бути передчасними. Очевидно, що потрібне окреме правове регулювання відносин спадкування для осіб, які є військовослужбовцями або знаходяться у зоні бойових дій чи вивезені в РФ, чи є такими, місце перебування яких невідоме. Дослідники зауважують також на неможливості проведення спадкових процедур через перешкоди, які виникають у зв’язку зі зміною суспільних умов та режиму, що можуть включати обмеження свободи пересування, заборону проведення збору спадкової майнової маси або доступ до неї, обмеження доступу до юридичної допомоги тощо. Сам по собі режим воєнного стану може впливати на розпорядження і збереження майна, яке успадковується. Наприклад, воно може бути вилучене для воєнних потреб.

В умовах бойових дій на території України, окупації її частини, важливе здійснення всіх заходів для можливості виконання зобов’язання та функціонування якісних нотаріальних дій. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» передбачена можливість проведення процедури спадкування і за місцезнаходженням спадкоємця. Варто додати, що в умовах воєнного стану нотаріус може завести спадкову справу без використання Спадкового реєстру, якщо доступ до нього відсутній. Однак, коли доступ до Спадкового реєстру буде відновлено, нотаріус протягом п’яти робочих днів має перевірити наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору та заповіту. На практиці мають місце ситуації, за яких спадкоємці, за чиїми заявами були відкриті спадкові справи на територіях, де ведуться бойові дії, не можуть отримати свідоцтва через втрату чи знищення спадкових справ. Дане питання потребує вирішення шляхом відновлення спадкових справ. Із 22 травня 2023 року почав діяти Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів  нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України». Цей закон теж вніс певні зміни до нормативно-правових актів України, зокрема врегулював порядок реалізації права спадкоємців отримувачів компенсації на таку компенсацію. Важливе значення має внесення зміни до ст. 1230 ЦК України щодо права на відшкодування збитків, яке належало спадкодавцеві відповідно до закону. Завдяки даним змінам спадкоємцям надано можливість одержати компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій обʼєктів нерухомого майна внаслідок терористичних актів, бойових дій, диверсій, спричинених збройною агресією Росії проти України. Сьогодні важливим є питання щодо отримання спадщини українцями, які знаходяться за межами нашої держави. У такому випадку, коли немає можливості особисто звернутися до нотаріуса, спадкоємець може звернутись до консульських установ України, щоб оформити відповідні заяви, на яких обовʼязково засвідчити нотаріально справжність підпису. Якщо у країні перебування спадкоємця відсутні консульські установи, є можливість звернутися до нотаріуса країни його перебування. У випадку наявності у спадкових відносинах іноземного елемента застосовується Закон України «Про міжнародне приватне право». Зокрема, спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо не обрав у заповіті право держави свого громадянства. Відповідно до ст. 71 цього Закону спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України. Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку державної реєстрації заповітів та спадкових договорів у Спадковому реєстрі. Пунктом 4 постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 передбачено, що в умовах воєнного стану посвідчити заповіти військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть командир (начальник) цих формувань (органів) або інша уповноважена таким командиром (начальником) особа з подальшим надсиланням таких заповітів, довіреностей через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі. Передбачено також, що начальник табору (установи, де створено дільницю) для військовополонених може посвідчувати заповіт військовополоненого.

При цьому командири вище зазначених формувань, уповноважені ними особи, начальники таборів військовополонених повинні дотримуватися Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. Потрібно зауважити, що у ст. ст. 1251, 1252 ЦК України визначено перелік посадових та службових осіб, які мають право посвідчувати заповіти, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, зокрема: - уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування; - командири (начальники) військових частин, установ, зʼєднань, військово-навчальних закладів; - головні лікарі та їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, начальники госпіталів та інші. Конкретизований цей перелік і в ст. ст. 37, 38, 40 Закону України «Про нотаріат». Проте у зазначених законодавчих актах не йдеться про уповноважених командирами осіб. Така новація видається спірною з огляду на вичерпний перелік посадових, службових осіб (ст. ст. 1251, 1252 ЦК України), які наділені правом посвідчувати заповіти. Поділяємо цю позицію і вважаємо, що розширення кола таких осіб можливе лише шляхом внесення змін до ЦК України та Закону України «Про нотаріат». Необхідно зауважити, що посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування потребує наявності у них повноважень на вчинення нотаріальних дій. У протилежному випадку заповіт вважатиметься нікчемним.